— Що означає любити ближнього? — спитав був один священик. І відповів:
— Любити ближнього означає бажати йому спасіння.
Хто мав ласку так любити, той знає, як ненавидить цю любов ворог людського роду, як старається її знищити. Той також знає, яких нелюдських зусиль треба, щоб тому ворогові опертися.
Этот текст будет скрыт
Ця слива під моїм вікном була свідком нашої дороги до спасіння. Свідком любови двох ближніх душ. Свідком спільного змагання і спільної перемоги.
Вона вітала наше щастя веселим цвіріньканням своїх горобців. Коли мені було сумно, вона кликала сіру голубку, щоб розважила мене. Коли мене з'їдала самотність, її скрекотлива сорока приносила мені свіжі звістки.
Ця слива була найближчим моїм другом.
Аж ось — нахопилася буря. Ворог людський почав штовхати мене в болото. І я захиталася. Тоді впало слово:
— Ми вирішили спиляти сливу. Треба буде здати всім по чотири гривні.
— Нема грошей! — крикнула і втекла.
Спиляти? Нашу сливу — спиляти? І я вигнала спересердя ворога людського з хати.
Тоді він післав мені страх. Страх жер мої сили і нищив мій опір. І я вже не змогла втриматись. А на ранок не стало сливи.
* * *
Якщо любити ближнього означає бажати йому спасіння — поможи мені спастися. Сливу я ще собі знайду. Душі ж другої не знайдеш. Треба ту, єдину, врятувати.
Спиляли сливу, а тобі — байдуже?
Спиляли все: мій сором, біль і гріх,
Цілого пекла під злорадний сміх
Спиляли душу — й це тобі байдуже?
20-22 листопада 1997 р.Б.
Львів